Олімпіада-80: Спогади буковинських факелоносців, яких годували червоною ікрою
19 липня 1980 року в Москві відкрилися ХХІІ літні Олімпійські ігри. Олімпійський вогонь несли від Афін до Москви 4836 кілометрів. Траса протяжністю 192 кілометри пролягла і через Буковину та Чернівці. На згадку про цю подію чернівецьку вулицю, якою несли вогонь, назвали вулицею Московської Олімпіади. А біля села Валя Кузьмина встановили пам’ятник Ведмедику – талісману Олімпіади, який стоїть і досі. Чернівчани пригадують, що в магазинах тоді з’явилося більше вареної ковбаси та деяких інших продуктів. Хоча особливих делікатесів не було. Зате були вони для факелоносців…
Територією Буковини олімпійський вогонь несли понад 50 факелоносців. Серед них були спортсмени, відомі люди краю, журналісти, передовики виробництва, навіть доярки та робітники. Несли олімпійський вогонь і тодішній майстер спорту міжнародного класу з військового багатоборства (нині – бізнесмен, депутат Чернівецької міської ради) тоді 24-річний Олексій КОЛОМІЄЦЬ та майстер спорту з легкої атлетики, олімпійська резервістка (нині – головний спеціаліст обласного центру «Спорт для всіх») тоді 18-річна Ольга БИБИК-СНІЦАР.
Взуття видали на декілька розмірів менше
– До Чернівців олімпійський вогонь мав прибути ввечері сьомого липня, – розповідає Олексій Коломієць. – Спочатку планували, що маршрут до нашого міста проляже від кордону з Румунією старою трасою. Але пізніше спеціально для пронесення олімпійського вогню збудували нову дорогу Порубне – Чернівці, яку «прорізали» через ліс. У селі Валя Кузьмина до цієї події спорудили готель і ресторан. Та, зрештою, маршрут проліг зовсім іншою трасою, оскільки вирішили підключити ще й Молдову. Тож олімпійський вогонь потрапив на територію Буковини з боку села Мамалига Новоселицького району.
Напередодні факелоносці тренувалися на стадіоні «Буковина». Замість факелів їм дали палки. Показували, як треба підняти та опустити руку, запалити вогонь. Пізніше продемонстрували на факелі, на яку кнопку натиснути. Всіх учасників олімпійської естафети розмістили в готелях «Верховина» і «Київ» під постійним наглядом міліції.
– Нам видали форму і факели. Форму спеціально для всіх факелоносців безкоштовно виготовила відома японська фірма, – розповів пан Олексій. – Але кросівки виявилися замалими для нас. Наприклад, я ношу 43 розмір взуття, а мені дали 41. Тому під час бігу пальці були трохи скручені. Дехто навіть взув свої кросівки, щоби було легше бігти.
Дівчина-факелоносець ледь не впала
Урочистості відбувалися на стадіоні «Буковина», який був переповнений. Впускали туди лише за запрошеннями. Було дуже багато міліціонерів. Рівно о 20.25 олімпійський вогонь внесли на стадіон.
– Тоді трапився казус з однією нашою дівчиною-факелоносцем, яка несла вогонь до чаші, що була посередині стадіону, – пригадує пан Олексій. – Вона бігла килимковою доріжкою, яка поступово зсувалася. Через це спортсменка не помітила, коли почалися сходи, спіткнулася і ледь не впала. Але не розгубилася і побігла далі.
Після урочистого концерту олімпійський вогонь у супроводі почесного ескорту понесли до міської ратуші, де він «ночував» у спеціальному світильнику. Охороняли його тисячі міліціонерів. Адже тоді деякі країни бойкотували Олімпійські ігри в Москві у зв’язку з введенням радянських військ до Афганістану. Тому боялися, щоби не трапилося щось. Вранці, о 05.45, вогонь винесли з ратуші. А вже о 06.00 побіг перший факелоносець. Незважаючи на ранню пору, на Центральній площі зібралися тисячі чернівчан.
Олімпійський вогонь супроводжував цілий ескорт. Попереду їхали декілька міліцейських машин, за ними – автобус із факелоносцями та авто з кадебістами. В окремій машині везли запасний олімпійський вогонь – на випадок, якщо якийсь факел загасне. За цією групою автомобілів біг факелоносець. Позаду нього знову їхали кадебісти, «швидка» й автобус, який підбирав тих, хто вже проніс вогонь. Трасою було повністю перекрито рух транспорту. По обидва боки дороги стояли міліціонери.
– Кожен факелоносець повинен був пробігти по кілометру. Проте декому, зокрема й мені, довелося бігти більше. Таким чином економили факели, які секретарі ЦК забирали як сувеніри, – сміється пан Олексій. – Я біг у Боянах. Пригадую, було дуже багато людей. Усі сміялися, кричали, аплодували. Біля дороги танцювали у національному одязі молоді хлопці та дівчата. Наші факелоносці перейшли міст, який розділяє Чернівецьку та Хмельницьку області, та передали вогонь нашим сусідам.
Факелоносців годували чорною і червоною ікрою
Ольга Бибик-Сніцар була наймолодшою учасницею олімпійської естафети.
– Це один із найяскравіших моментів мого життя, – запевнила пані Ольга. – Дівчат-факелоносців було мало, більшість – чоловіки. Я несла факел теперішньою вулицею Московської Олімпіади і передавала естафету журналістові Івану Агатію. Дуже хвилювалася, щоби загорівся вогонь від мого факела. Пригадую, був гарний сонячний день. Нас знімало телебачення, була пряма трансляція по всьому Радянському Союзу. Годували нас у ресторані «Дністер». Подавали на стіл навіть делікатеси – червону та чорну ікру.
У мене й досі зберігаються форма і факел, які нам подарували. Майку одягаю ще й зараз. Факел у мене хотіли купити, пропонували великі гроші. Але я не продала. Це ж пам’ять і реліквія. Зберігся також іграшковий олімпійський ведмедик, яким ще гралися мої діти. Всім учасникам вручили грамоти та медалі. Мене запрошували в міські школи та дошкільні дитячі заклади, де я розповідала про Олімпіаду.
Надія БУДНА, «МБ»
