Втрата: в інший світ відійшов Семен Борисович Мошкович…
Буковинський спорт зазнав важкої втрати – з життя пішов чудовий фахівець, талановитий педагог і організатор, успішний тренер і просто Людина з великої літери Семен Борисович Мошкович…
Останнім часом Семен Борисович мешкав у Мюнхені (Німеччина). Саме звідти сумну звістку повідомив через Юхима Штемплера його товариш Рахміль Вайнберг: «Ми сьогодні попрощались з Семеном Мошковичем. Він пішов з життя після важкої хвороби на 74-му році життя. Шкода його, він був дуже хорошею людиною. Тут, в Мюнхені, Семен багато займався громадською роботою в єврейській общині. І ще на громадських засадах був тренером з легкої атлетики в одному з ВУЗів. Але 5 років тому захворів – у нього був рак кишечника. Попри операцію і «хімію», його справи погіршувались з кожним днем. Тут Семена поважали всі люди, які його знали. І попрощатися з ним прийшло чимало людей. Провели гідно…»
В дитинстві Семен Мошкович пройшов через важкі випробування в роки війни. Але стійко переніс всі життєві складнощі і… Можливо, саме важке дитинство вплинуло так на Семена Борисовича, що він, ставши на ноги, весь час старався допомагати іншим.
Свого часу Семен Борисович успішно працював тренером з легкої атлетики. Найтитулованіший його учень – ходок Іван Іліка, якого вони тренували разом із Сидором Савчишиним. У середині 70-х років Іван Іліка за короткий час перетворився з новачка у лідера радянської спортивної ходьби в юніорській номінації. Він вигравав матчі СРСР – США і СРСР – Німеччина, був срібним призером Чемпіонату СРСР і кандидатом до олімпійської збірної. Але страшна аварія, в яку на початку 1976 р. потрапили Іван Іліка і Семен Мошкович, перекреслила всі олімпійські перспективи. Та що там спорт – вони просто дивом вижили…
Серед своїх наставників Семена Мошковича називає і чемпіон світу з бігу на 100 км Сергій Яненко, якого Семен Борисович «патронував» під час навчання у залізничному технікумі.
Останні роки перед від’їздом до Німеччини Семен Борисович працював у Чернівецькому національному (державному) університеті імені Юрія Федьковича. Саме в цей час (90-ті роки) в університеті відродилися славні легкоатлетичні традиції. Маючи відмінні організаційні здібності, досконало володіючи прийомами дипломатії, вміючи знаходити підхід до людей і користуючись авторитетом у керівництва ВУЗу, Семен Борисович за декілька років зібрав в університеті практично всю збірну області з легкої атлетики, у т.ч. майстрів спорту Ігоря Сурлу, Вадима Карпенка, майбутнього майстра спорту міжнародного класу Станіслава Лазюту, автора цих рядків, Людмилу Онуляк (Пишна), Сергія Ковальова та інших. Університетська команда під керівництвом Мошковича після тривалої перерви знову почала вигравати всі місцеві змагання і «відмічатися» медальними виступами на всеукраїнських студентських першостях.
У Німеччині Семен Борисович встигав і громадською роботою займатися, і про спорт не забував. Зокрема, він вів легкоатлетичну секцію в одному з ВУЗів, а також осблуговував змагання з легкої атлетики – від місцевого до міжнародного рівня.
Так, Семен Борисович був висококласним спортивним фахівцем і педагогом. Але й Людиною з великої літери в повному розумінні цього слова. Добродушний, співчутливий, тонкий психолог, вміючий надавати влучні життєві поради, пропагуючий коректність і толерантність, завжди готовий безкорисно підтримати і прийти на допомогу – таким він був і залишиться в пам’яті та серцях всіх його вдячних учнів, для багатьох з яких він став «другим батьком»…
Семена Борисовича Мошковича поховали 1.05.2012 у Мюнхені (Німеччина).
Названі вище вдячні учні, а також буковинські спортивні колеги та всі земляки, яких доля зводила з Семеном Борисовичем Мошковичем, висловлюють щирі співчуття рідним та близьким…
Нам дуже-дуже не буде вистачати Семена Борисовича…Нехай йому буде Царство Небесне…
Георгій Мазурашу
