Не так багато вихованців буковинського футболу отримували запрошення до уславленого «Динамо» (Київ). Один з таких майстрів шкіряного м’яча – Леон Гросс, який просто на початку 70-х років ХХ століття виїхав до Ізраїлю і трохи «зник з поля зору» місцевих любителів «гри мільйонів».
Проте він пройшов дуже цікавий життєвий і футбольний шлях.
Народився Леон Гросс у Ленінграді, але зовсім маленьким переїхав з сім’єю до Чернівців, де і ріс. Змалку, як кажуть, закохався у футбол, якому присвячував левову частку часу.
Будучи одним з кращих у юнацькій чернівецькій команді, за дивних обставин не був залучений до «Буковини», куди, як згадує в інтерв’ю SportBuk.com, перевели було ледь не всіх його юних партнерів. Так футбольна доля закинула його у Луцьк, де, також за цікавих обставин, Леон Гросс заграв у місцевій «Волині». А згодом, успішно «засвітившись» у республіканській збірній спортивного товариства, отримав запрошення до «Динамо» (Київ). Згадує, що там до нього дуже добре ставився тоді вже один з провідних гравців іменитого клубу Анатолій Бишовець.
Граючи за дубль «Динамо» (Київ), доволі швидко отримав радісну звістку про те, що далі буде тренуватися з основною командою. І повідомили, де і коли має отримати вже «основний» комплект форми. У той час, так сталось, до Києва на календарну гру приїхала «Волинь». Леон дізнався, де команда зупинилась, поїхав до них, зібрав хлопців і, подякувавши за їхній внесок в його становлення, як футболіста, презентував весь комплект форми, яку отримав було як гравець динамівського дублю. Екс-партнери по команді розібрали все – до гетрів. Але… Коли він пішов отримувати вже комплект форми, як представник «основи» «Динамо», виникла проблема – йому сказали, що треба здати «дублюючу» форму. Леон сказав, що подарував її еккс-партнерам, на що йому вказали, щоби він поїхав і забрав ту форму назад. Чернівчанин навідріз відмовився це робити, і це переросло в конфлікт, в якому Леон дозволив собі не зовсім коректні слова на адресу представника адміністрації клубу.
Далі його намагались переконати, щоби він перепросив, але Леон не схотів цього зробити (хоча тепер визнає, що то було помилково). Зрештою, він з гуртожитку, де жив з іншими гравцями дублю, замість переходу в квартиру, поїхав до Чернівців, де декілька сезонів провів у складі «Буковини».
Тут теж були свої цікаві історії. Приміром, Леона обрали було капітаном команди. Але «зверху» дали команду, що має бути інший капітан, повели перевибори і обрали вже Володимира Воронюка (з яким вони дружили і дружать досі).
Потім з надзвичайними пригодами Леон Гросс таки зміг з дружиною та маленькою дитиною виїхати на історичну Батьківщину – до Ізраїлю. І там отримав нову порцію пригод. Але все-таки добився «футбольної уваги» до себе і заграв у хороший футбол, записавши до свого активу перемогу у Кубку Ізраїлю та дві срібні нагороди в складі ФК «Хапоель» (Хайфа).
Хоча його не збирались брати в команду (певний час перед тим не тренувався, не міг одразу проявити себе на перегляді). Але він набрався наглості і, увірвавшись до кімнати, де спілкувались поважні представники того клубу, накричав на них, що, мовляв, вони там «ніякі» і не гідні, щоби такий футболіст, як він, грав з ними в одній команді. Все це говорив в серцях російською. Але за емоціями ті зрозуміли приблизний зміст. І в результаті двоє присутніх там збірників Ізраїлю порадили тренеру таки взяти цього зухвалого типа – раз йому вистачило наглості таке «учудити», то й на футбольному полі його спортивна злість може стати в нагоді. Незабаром він отримав червону картку за те, що не побоявся жорстко відповісти на некоректний жест з боку авторитетного суперника. І вже надалі суперники боялись його і старались уникати гри на його флангу…
У чемпіонаті Ізраїлю Леона називали «руським». А після тієї його витівки з червоною карткою місцеві газети вийшли із заголовками на кшталт «Руські прийши»:)
Після завершення кар’єри футболіста Леон Гросс попрацював тренером. Потім зібрав ветеранську збірну Ізраїлю, з якою об’їздив багато міст і країн (у т.ч. рідні Чернівці). А нещодавно Леон з дружиною Мірою (яка, до слова, є дуже авторитетною в медичних колах, не раз представляє Ізраїль на міжнародних медичних форумах, а недавно отримала запрошення від Казахстану допомогти їм в якості консультанта побудувати сучасний медичний центр) завітали до Чернівців, аби відзначити тут своє «золоте весілля» (про це дивіться сюжет нижче).
Побував Леон Гросс і в комплексі «Маленький Париж», де поспілкувався з власником Йосипом Віцнуделем і навіть встигли обговорити певні цікаві перспективні проекти на майбутнє. Леон не приховував, що приємно вражений виглядом як тамтешнього міні-стадіончику, так і готелю з рестораном.
Під час цього візиту до улюблених Чернівців Леон і розповів SportBuk.com багато цікавого і навіть, певною мірою, секретного. Розмова відбулась за сприяння Володимира Воронюка – у корчмі «Веселий монах», поруч з якою базується нова іменна футбольна школа). Дивіться і слухайте самі:
***
Фото (в т.ч. з переможного Кубку Ізраїлю):
***
Леон Гросс (івр. גרוס לאון, нар. 20.01.1946 у Ленінграді, з 1950 року – у Чернівцях) — радянський, пізніше ізраїльський футболіст, що грав на позиції захисника. Відомий за виступами в українських командах радянського класу «Б» «Волинь» та «Буковина», у складі якої був срібним призером чемпіонату УРСР в класі «Б». Після переїзду на історичну батьківщину тривалий час виступав за клуб найвищого ізраїльського дивізіону «Хапоель» з Хайфи, у складі якого ставав володарем Кубка Ізраїлю та двічі срібним призером першості країни. Леон Гросс розпочав свою кар’єру футболіста команди майстрів із виступів за команду радянського класу «Б» «Волинь» із Луцька у 1965 році. Футболіст грав у команді протягом двох років, був одним із основних гравців захисту команди, зігравши у першому сезоні 24 матчі чемпіонату, а в другому сезоні 37 матчів. У 1967 році Леон Гросс перейшов до іншої команди класу «Б» — «Буковини» з Чернівців, де став також одним із футболістів основного складу. У кінці сезону футболіст отримав запрошення до найсильнішої команди України — київського «Динамо», проте там грав лише за дублюючий склад та у кінці року повернувся до чернівецької команди. Наступного року Леон Гросс у складі «Буковини» став срібним призером чемпіонату УРСР з футболу, який проводився серед українських команд класу «Б». Леон Гросс виступав у складі «Буковини» до 1972 року, і надалі був одним із основних гравців захисту клубу. На початку 1973 року Леон Гросс виїхав на свою історичну батьківщину — Ізраїль. На «Землі обітованій» футболіст виступав у клубі найвищого ізраїльського дивізіону «Хапоель» з Хайфи. У складі команди у сезоні 1973—1974 років Леон Гросс став володарем Кубка Ізраїлю. У 1974 році у складі команди Гросс грав у Суперкубку Ізраїлю, проте «Хапоель» поступився у ньому «Маккабі» з Нетаньї. Наступні два сезони Леон Гросс ставав, з його слів в інтерв’ю SportBuk.com, срібним призером чемпіонату Ізраїлю, визнавався кращим захисником (за оцінками, які виставляли після кожного матчу). Гросс виступав на футбольних полях до 1980 року. Після закінчення кар’єри гравця Леон Гросс кілька років входив до тренерського штабу клубу «Бейтар» з Єрусалима. Пізніше сформував ветеранську збірну Ізраїлю, з якою їздив і в Україну, і в Росії, і в інші країни. 26.07.2018 р. у Чернівцях відзначив з дружиною-медиком Мірою “золоте весілля” (спеціально приїхав для цього з Ізраїлю).
Використані дані uk.wikipedia.org.
***
