Ювілей тренера: Олексій Дашкевич продовжив справу батька-універсала (фото)

0

Олексія Дашкевича називають «живчиком», невтомним спортивним ентузіастом і універсалом, який зумів проявити себе одразу в декількох видах спорту.

Останнім часом Олексій Дашкевич «міцно прописався» серед футбольних тренерів, встигнувши виховати низку гравців команд майстрів і продовжуючи тренувати юних футболістів, тепер вже більше в Новоселицькому і Глибоцькому районах.

Найбільш відомі учні – Володимир Найко, Олександр Темерівський, Олександр Тодорович, Антон Батрак та інші.

Хоча його найвагоміші успіхи, як спортсмена, пов’язані, мабуть, з багатоборством, де він мав честь двічі виступати у складі республіканської команди на чемпіонаті СРСР.

Сьогодні Олексій Дашкевич відзначає 70-літній ювілей. Хоча мало хто вірить, що йому стільки років, бо «тягне» Олексій Денисович хіба що літ на 60…

Він досі перебуває у доволі хороших фізичних кондиціях, регулярно займається не лише футболом, а і загально-фізичними вправами. Зокрема, впевнено почувається й на облаштованому давно вдома турніку (пару ювілеїв назад він підтягувався за 60 разів!).

Олексій Дашкевич виріс у такій атмосфері, що був «приречений» потрапити у спорт. Батько Денис Дашкевич був одним з форвардів у першій післявоєнній команді майстрів Чернівців – «Спартаку», який у 1946 році грала у першості республіки  серед колективів фізкультури, що вважалась одночасно і зональним турніром першості СРСР серед команд 3 групи (з книги «Футбольні вершини «Буковини», автор – Павло Шваб). У тому ж складі грав і Михайло Песіс – знаний тренер, у якого займався і Дашкевич-молодший. Батько також був успішним багатоборцем. А пізніше працював майстром спорт споруд на стадіоні Панчішного об’єднання (тепер – стадіон «Мальва»).

Про своє дитинство та шлях у спорті Олексій Дашкевич погодився розповісти SportBuk.com.

Отож, Олексій Дашкевич народився 17.06.1948 у Чернівцях. Вчився у 33 школі. Ріс на вулиці Дубінській і «тусувався» більше з хлопцями з ближчої до вул. Сторожинецької мікрорайону Роша. Мікрорайон вважався трохи «хуліганським». Але Олексій Дашкевич, маючи певний спортивний інвентар (що в той час було рідкістю), залучав підлітків до занять спортом.

Для Олексія Дашкевича першою була секція з акробатики у Будинку офіцерів, якою він займався до 5 класу. За його словами, виступав по 1 розряду.

Далі вже перейшов на футбол, де тренером був татів колега – Михайло Маркович Песіс.

Армію відслужив у Ленінградській області. Грав у футбол за військову частину, яка виборола 2 місце в окрузі (керівники думали організувати команду класу Б).

Після армії попрацював на заводі «Легмаш», за команду якого, звісно, грав у футбол. Партнерами там були Володимир Марченко, Євген Дзівідзінський, Степан Скакун, Анатолій Смазнов та інші.

Через 2 роки Данило Тубеншлак (знаний борець, спортивний управлінець), який працював у товаристві «Спартак» і посприяв, аби Олексій Дашкевич став інструктором з фізкультури в автоколоні на кемпінгу. Плюс на пів ставки працював інструктором в тролейбусному депо (на місце бігунки Людмили Руснак, яка пішла було в декретну відпустку). На початку 70-х років команда депо виборола перше місце у волейбольних змаганнях, обігравши в т.ч. сильних суперників з «Гравітону» (де грали брати Зеновій та Мирослав Волошини та інші).

Після двох років роботи інструктором в автоколоні, запросили у «Будівельник» (Чернівцібудтрест), з якою посіли 2 місце в обласних змаганнях. Закарбувалась в пам’яті перемога з великим рахунком над «Восходом», де на воротах стояв екс-голкіпер «Буковини» Ярослав Герасимович. «Набили» їм, що було сенсацією на той час.

Згодом Олексій Дашкевич пограв за «Легмаш» на першість України серед колективів фізкультури.

Потім були роки «футбольного заробітчанства» у Комі РСР. Туди «засватали» було Володимир Зайцев (теж грав за «Буковину») та Тимофєєв («Восход»). У Республіці Комі Дашкевич грав за «українські команди». В ті часи в тих командах виступали також знані чернівецькі футболісти Микола Чепурський (воротар), Валерій Семенов («Лєрка»), Олександр Костюк, Сурков, Беліченко, брати Степан та Микола Гуцуляки з Киселева Кіцманського району, Василь Буджак (тепер працює тренером в Сторожинці). Грали по лісовій галузі (промисловості), вигравали «все, що треба було». У Комі РСР Дашкевич їздив на сезонні «футбольні заробітки» у 1975-77 рр., а потім з перервою у 1979 році.

Якраз у Республіці Комі Олексій Дашкевич відсвяткував перші гучні успіхи у багатоборстві ГТО. За одну з перемог отримав у 1979 році турпутівку на Олімпіаду-80, але не скористався нею.

У 1980 році ще пограв сезон за чернівецький «Легмаш».

У той період стався невеличкий поворот у спортивній долі. У тирі на вул. Чайковського проводили змагання з кульової стрільби. Дашкевич виступив на диво вдало, і йому запропонували попрацювати тренером з кульової стрільби. Влаштували на завод «Гравітон» інструктором, а тренував у згаданому тирі. Фахівець зі стрільби Дудиш в той час багато чому навчив у цьому напрямку.

Івано-Франківський технікум фізичної культури закінчив заочно, разом з Євгеном Дзівідзінським (один з найтитулованіших тренерів буковинського аматорського футболу, багаторічний директор ФОК «Олімпія»).

На «Гравітоні» пропрацював років 15 (або навіть більше). В той час вже більше виступав у багатоборстві. Згадує, що по черзі вигравали обласні змагання з Юрієм Перепичкою. Потім почав випробовувати себе і в зимовому багатоборстві. Лижі «підтягнути» допомогли Михайло Крамар та Федір Тагієв (останній краще їхав на лижах, але Дашкевич краще стріляв, завдяки чому мав іноді перевагу).

Виступав за різні підприємства на республіканських змаганнях з багатоборства. До команди залучали бігунку Людмилу Руснак, Катерину Карогод (тенісистка, дитячий лікар). Якось навіть вибороли обласною командою 2 місце на першості республіки з багатоборства після Тернопільщини.

У зимовому багатоборстві ГТО двічі їздив зі збірною республіки на чемпіонат СРСР у Ленінград. Виступав у своїй віковій групі. Серед молодших найуспішнішим серед буковинців був Ігор Кірєєв, який також не раз захищав честь республіки.

У ті часи Олексій Дашкевич встиг попрацювати інструктором з фізкультури у тур комплексі «Черемош» (який очолював Анатолій Євдокіменко).

Коли створили у Чернівцях при міськспортуправлінні спортшколу з футболу, серед перших тренерів був і Олексій Дашкевич (директор ДЮСШ був Аурел Васильчук, а спортуправлінням управляли Святослав Дяконюк та його багаторічний заступник Степан Гатрич).

Серед перших вихованців, які «стрельнули», був Юрій Голенко (1984 р.н.). Він був у другій команді, а потім Юрій Лєпєстов віддав його в Молдову, в команду, яку тренував екс-голкіпер «Буковини», нині успішний тренер Віталій Куниця.

Найвдалішою командою своїх вихованців Олексій Дашкевич вважає 1987-88 рр.н. Це була «бомбова команда», як зазначає Олексій Денисович. На Меморіалі Олександра Павленка грали у номінації 1987 р.н. командою 1988 р.н. і стали другими, а наступного року виграли. Були першими у своїй зоні у першості України. Тоді якраз чернівецька команда потрапила у вищу лігу ДЮФЛ.

В ті часи повіз одного із здібних вихованців Володимира Найка в школу «Динамо» (Київ), де тренером був Віталій Хмельницький. Також їздив Олександр Плешко, але повернувся.

Першим серед вихованців Дашкевича за «Буковину» грав Петро Федірчик (1987 р.н.). Потім Володя Найко заграв за «Динамо-3» (Київ).

Далі вже в команду майстрів потрапили Олександр Тодорович, Олександр Темерівський. Іван Тодеренчук також тренувався у РУФК (спортінтернат у Києві), але грав за команду майстрів з Боярки Київської області.

Через «Буковину» пройшли і Тарас Колотило, Сергій Жижиян.

Потім пішла молодь. Антон Батрак поїхав в Одесу в школу «Чорноморця», а потім заграв і в команді рідного міста.

Максим Демьянчук був в РУФК, коли тренер Олексій Дашкевич перейшов працювати в «Ротор» (Слобода, Новоселицький район), залишився в школі «Буковини» і пізніше заграв за головну команду краю.

Потренував Олексій Дашкевич і Миколу Павлюка (який був в командах майстрів і дебютував у Прем’єр-лізі у матчу проти київського «Динамо»).

В успішній «Буковині» U-19 також є хлопці, які пройшли через «тренерські руки» Олексія Дашкевича (Владислав Павлович, Дмитро Постолакі з Молодії, трохи тренувався у Дашкевича і Вадим Бута).

У футбольній ДЮСШ в Чернівцях Олексій Дашкевич працював з 1998 року до 2005 року.

Потім попрацював певний період у «Роторі» (Слобода), який підтримував Віталій Ротар. Потім, вже як тренер Новоселицької ДЮСШ, працював у Боянах (там був і Василь Нікифоряк, який тепер грає за «Буковину»), у Магалі. Коли команда з Магали виграла Лігу чемпіонів районів Чернівецької області, у тій команді теж були підопічні Олексія Дашкевича.

У «Ротарі» під керівництвом Олексія Дашкевича тренувався і Андрій Савчук (вихованець Дмитра Гордея), який потім пішов у школу донецького «Шахтаря» і пограв навіть за юнацьку збірну України. Денис Хандій також був у РУФК, мав хороші перспективи, але травма завадила реалізувати свій потенціал (тепер успішно грає на аматорському рівні).

За підтримки Віталія Ротаря (зі Слободи), підопічні Олексія Дашкевича вигравали національний фінал турніру на призи клубу «Шкіряний м’яч» серед хлопців 1994 р.н. (у Львівській області) і 1996 р.н. (у Рівному).

З командами 1993 і 1994 рр.н. також вигравали «колосівські» всеукраїнські змагання «Хто ти, майбутній олімпієць?» в Скадовську.

У 2013 році Олексій Дашкевич завершив роботу в Новоселицькій ДЮСШ і тепер, як сам каже, «просто тренує» – у

 працює просто вже пішов з ДЮСШ і тепер просто тренує дітей – у Малинівці Новоселицькому району та Молодії Глибоцького району.

Варто також зазначити, відзначаючи універсальністю ювіляра, що Олексій Денисович чудово вміє шити м’ячі (це він «схопив» ще у батька, який був і чоботарем). Тепер це не так актуально, але були часи, коли це вміння допомагало забезпечувати на тренуваннях дітей «дефіцитними м’ячами», що збільшувало ефективність тренувального процесу.

Також Олексій Денисович зауважує, що «все життя вчиться» – і на різних тренерських курсах та семінарах, і читаючи відповідну літературу (якої і вдома немало), і спілкуючись з досвідченими колегами. Учні згадують, як тренер «ганяв» їх «на аеропорті» (майданчик неподалік від аеропорту, де тренував Олексій Дашкевич), наприклад, з прив’язаним автомобільним скатом, або як відробляли удари на набитих важких м’ячах тощо. Але це потім давало свій ефект, зазначають вихованці.

На честь 70-літнього ювілею Олексія Дашкеивча його вихованці організували товариський матч між учнями, які грали (або грають) за команди майстрів, та молодіжною командою області на базі Малинівки, де працює тренером Олексій Денисович.

Матч запланований у неділю, 17 червня, на 17:00 на стадіоні «Буковина».

Георгій Мазурашу, SportBuk.com,
директор облцентру «Спорт для всіх»

***

Товариський матч завершився з рахунком 3:3. Третій гол за команду вихованців забив Олексій Дашкевич, причому з гри. Відео буде додане.

Матч обслуговувала дівоча суддівська бригада: Марія Сас, Ірина Рачинська та Анастасія Волощук. Суддею інформатором і ведучим ювілейного дійства був знаний тележурналіст Ігор Савчин.

***
ФОТО:

***

Матч на честь 70-ліття

ФОТО:

***

ВІДЕО:

***

***

ПРИКОЛ:

***

Leave A Reply

Your email address will not be published.