«Філігранній» зірці буковинського футболу – 55

1

Один з найпопулярніших футболістів чернівецької «Буковини» за всю її історію Віктор Мглинець 3.01.2018 р. відзначає своє 55-ліття.

Віктор Мглинець на футбольному полі відзначався філігранною технікою, відмінним дриблінгом, чудовим баченням поля… Взагалі це був гравець екстра-класу. А ще Віктор Іванович був майстром заробляння пенальті;) 

До слова, і у ветеранському футболі гра Мглинця мало чим відрізнялась від «елітного часу». І тут, на відміну від «великого футболу», Віктор Мглинець має в активі перемоги у чемпіонаті та Кубку України серед ветеранів (причому в обох фіналах забивав, у кубковому проти «Шахтаря» – вирішальний супер-гол зі штрафного, на відео нижче).

Успішною можна назвати і тренерську кар’єру Віктора Мглинця, особливо у футзалі, де під його керівництвом успіхів добивались і чернівецька, і хмельницька команди.

Вітаємо зіркового футболіста з ювілеєм! Міцного здоров’я, удачі, життєвих гараздів і, звісно, сил та наснаги ще довго тішити своєю грою шанувальників його таланту!

Георгій Мазурашу, SportBuk.com,
директор облцентру «Спорт для всіх»,
у 2005-08 рр. керівник обласного спорту

Віктор Іванович Мглинець (біографія):

Народився 3 січня 1963 р. у Чернівцях (мікрорайон Роша).

Перший тренер – Михайло Нікітович Кузьмін.

Виступав на позиціях півзахисника та нападника. Відомий завдяки грі у чернівецькій «Буковині», запорізькому «Металурзі» та одеському «Чорноморці». Після завершення активної кар’єри гравця став футзальним та футбольним тренером. Нині головний тренер «Буковини».

Кар’єра гравця
Дебютував у «Буковині» у сезоні-1981. У 1985 році став найкращим бомбардиром команди. В складі «Буковини» був чемпіоном та срібним призером чемпіонату УРСР, переможцем Другої ліги СРСР та України, срібним призером Першої ліги України.

У 1990 році Віктор Мглинець став капітаном «Буковини», яка потрапила в першу лігу чемпіонату СРСР. Дебют для підопічних Юхима Школьникова видався вдалим – 5 місце в турнірній таблиці, а Віктор записав на свій рахунок 11 голів в 36 матчах. Всього за «Буковину» провів 395 матчів, в яких забив більше 100 голів. Остання його гра в команді відбулася 28 березня 2004 року.

Грав у командах «Поділля» (Хмельницький), «Металург» (Запоріжжя), «Чорноморець» (Одеса), а також в ізраїльському чемпіонаті. Виступаючи в «Металурзі» провів 40 матчів у першій лізі СРСР і 4 матчі в кубку. У складі «Чорноморця» провів 63 матчі, в яких забив 13 голів (53 (9) – Вища ліга України, 10 (4) – кубок).

Всього за свою 23-річну кар’єру гравця зіграв понад 620 офіційних матчів, в яких забив більше 150 голів.

Тренерська кар’єра
Протягом 2007—2009 років обіймав посаду головного тренера «Буковини». В 2009—2013 роках — тренер міні-футбольного клубу «Меркурій», який під його керівництвом отримав путівку у Вищу лігу. З 2014 року — тренер міні-футбольного клубу «Спортлідер+», який під його орудою здобув срібні медалі Вищої ліги. По завершенню сезону залишив посаду головного тренера.

Улітку 2015 року очолив тренерський місток рідної «Буковини», хоча при цьому мав пропозицію очолити білоруський футзальний клуб[1]. 29 травня 2016 року залишив чернівецький клуб[2]. В кінці серпня 2017 року втретє у своїй тренерській кар’єрі очолив рідну команду.

Сім’я
Був одружений. Дружина — Світлана. Син — Артем, дочка — Олена.

Освіта
Віктор Іванович закінчив Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ.

Досягнення
Гравця
Переможець Чемпіонату УРСР, 2 ліга (1) : 1988.
Переможець Другої ліги СРСР (1) : 1990.
Срібний призер Чемпіонату УРСР, 2 ліга (1) : 1989.
Переможець Другої ліги України (1) : 2000.
Срібний призер Першої ліги України (1) : 1996.
Бронзовий призер другого дивізіону Ізраїлю (1) : 1995.
Тренера (футзал)
Срібний призер Екстра-ліги України (1) : 2015
Переможець Першої ліги України (1) : 2012
Бронзовий призер Першої ліги України (1) : 2011
Переможець Першої ліги України (Західного регіону) (3) : 2011, 2012, 2013.

***

Професійні клуби*

Роки Клуб Ігри (голи)
1981, 1983  «Буковина» 12 (1)
1984  «Поділля» 34 (2)
1985  «Буковина» 40 (20)
1986  «Металург» Запоріжжя 40 (3)
1987—1991  «Буковина» 212 (57)
1991—1995  «Гакоах Амідар» (Ізраїль) 77 (29)
1995—1996  «Буковина» 45 (13)
1996—1998  «Чорноморець» Одеса 53 (9)
1998—2004  «Буковина» 85 (16)
1981—2004 Всього за кар’єру 598 (150)

Тренерська діяльність**

Роки Команда
2006—2007  «Меркурій» (футзал)
2007—2009  «Буковина»
2009—2013  «Меркурій» (футзал)
2014—2015  «Спортлідер+» (футзал)
2015—2016  «Буковина»
2017—  «Буковина»

* Ігри та голи за професійні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Використані дані uk.wikipedia.org

***

Переможний Кубок України серед ветеранів 2005 р.

ВІДЕО:

***

***

***

***

Звіт

«Золотий дубль» ветеранів «Буковини»

Чернівці – Конча-Заспа – Чернівці

Першою командою, яка виграла і чемпіонат, і Кубок України серед ветеранів, стала чернівецька “Буковина”. Цьогорічні чемпіони України у своєму третьому кубковому фіналі здолали донецький “Шахтар”, якому торік у вирішальному поєдинку, там же, в манежі ФК “Динамо” у Кончі-Заспі, поступилися у “дзеркальному” варіанті.

“Буковина” – “Шахтар” – 2:1 (0:1)

Голи: Валерій Королянчук (54), Віктор Мглинець (70) – Анатолій Скирчук (8).

“Буковина”: Павло Сиротін, Юрій Шелепницький, Тарас Шелепницький (75, Олег Голобуцький), Олександр Сопін (32, Василь Горук), Ярослав Скрипник (65, Іван Гакман), Іван Фединяк, Юрій Сапожник (Савчук), Володимир Борисевич, Дмитро Білоус, Валерій Королянчук – к/к, Віктор Мглинець. Запасні: Віктор Гоголь, Олександр Дейнеченко, Ігор Грималюк, Микола Грінка, Ярослав Клецько, Іван Рихло, Віталій Куниця, Володимир Баб’юк, Валерій Чинуш, Олег Федюков. Граючий представник команди – Сергій Задорожняк.

“Шахтар”: В. Єлінскас, О. Бабій, С. Ященко – к/к, В. Гошкодеря, А. Скирчук, Г. Орбу, С. Погодін, О. Бридун (58, Г. Ільяшевич), І. Леонов, С. Сисоєв (41, С. Зозуля).

Судді: С. Дзюба, Ю. Власенко, М. Даневич (Київ).

Попередження: Ю. Шубін (71), Г. Орбу (75).

До свого першого кубкового тріумфу ветеранська “Буковина” йшла не один рік. І починався цей шлях, напевно, ще тоді, коли найстарший у цій “золотій” команді гравець – 50-річний Іван Гакман – вперше познайомився з м’ячем десь на рогізнівській толоці. Але сьогодні ми закцентуємо увагу переважно на останніх кроках до історичного “золотого дублю”.

Невдалий початок

До синтетичного покриття манежу “Динамо” швидше пристосувалися “гірники”, що й не дивно, адже вони мають значно більше можливостей тренуватися і грати за подібних умов. Проте суттєвої переваги “Шахтар” не мав. І навіть швидкий гол донеччан став результатом не потужної атаки, а помилки буковинців та вдало проведеної контратаки, яку “пострілом” з кута карного майданчика у дальню “шістку” завершив Анатолій Скирчук.

Незабаром дедалі “гарячіше” стало біля воріт “Шахтаря”. На 12-й хвилині під тиском Віктора Мглинця суперник не зовсім вдало відпасував назад своєму голкіперу Валентинові Єлінскасу, який, намагаючись уникнути кутового, у стрибку залишив м’яча у грі, але відкотив його у ноги нашому форварду. На щастя для “гірників”, удар Віктора у порожні ворота встиг заблокувати оборонець. Через три хвилини подібна ситуація виникла біля воріт “Буковини”. Павло Сиротін, перериваючи гострий простріл, відбив м’яча в ноги набігаючому Сергієві Погодіну, але його удар теж встигли заблокувати. На 21-й хвилині після ефектного удару Володимира Борисевича головою у падінні м’яч пролетів за декілька сантиметрів від лівої стійки “рамки” донеччан. Так само в небезпечній близькості до воріт “просвистіла” шкіряна куля і після “пострілу” з 18-ти метрів екс-гравця збірної Геннадія Орбу. На 37-й хвилині близьким до результативної передачі був Білоус. Вкотре “розібравшись” з декількома суперниками, Дмитро перекинув м’яча через воротаря на дальню штангу, де “вирок” готовий був виконати Валерій Королянчук. Але останньої миті до м’яча дотягнувся захисник. І, нарешті, на доданій хвилині першого тайму після подачі кутового повз ту ж ліву стійку головою пробив перший капітан збірної незалежної України Юрій Шелепницький.

Могло бути і краще, і гірше…

Другу сорокахвилинку активніше розпочала “Буковина”. На 43-й хвилині Мглинець заробив штрафний неподалік від чужого карного майданчика, але гарматний удар граючого президента ветеранської “Буковини” Юрія Савчука прийшовся у стінку. З подібної позиції зі штрафного через три хвилини Погодін пробив вище протилежних воріт. На 48-й хвилині Борисевич довгим пасом з середини поля “знайшов” у карному майданчику Мглинця, який з розвороту пробив повз ліву штангу. За хвилину наші надії на трофей ледь не перекреслив Олександр Бридун, який вискочив сам на сам з Сиротіним, але коли здавалося, що результативного удару вже не уникнути, відчайдушним кидком у ноги його заблокував Ярослав Скрипник. На 53-й хвилині після передачі Мглинця Королянчук скинув головою м’яча під удар Борисевичу, який з 14-ти метрів з лету пробив повз праву стійку. Кількість небезпечних моментів переросла в якість через хвилину. Вдалий навіс Білоуса – і Королянчук з близької відстані “розстрілює” головою ворота “Шахтаря” – 1:1. На 64-й хвилині Мглинець виклав ефектний пас Королянчуку, який, дотягуючись до м’яча, з лінії воротарського майданчика пробив у поперечину. Ще один гол, як кажуть, назрівав. На 70-й хвилині, зупиняючи прорив Борисевича, “помаранчевий” захисник зіграв рукою майже на лінії карного майданчика, а Мглинець, немов рукою, зі штрафного спрямував м’яча через стінку в правий нижній кут – 2:1! Далі “гірники” нічого серйозного біля воріт Сиротіна так і не створили. А ось “россо-нері” могли збільшити рахунок. На 78-й хвилині Мглинець пустив у прорив Білоуса, який з правого флангу забіг на “побачення” з Єлінскасом, але не став бити, а вирішив віддати пас Королянчуку, але… офсайд. На першій доданій хвилині Білоус з Королянчуком ледь не повторили результативну комбінацію, але цього разу Валерій пробив головою в праву стійку. Це був останній небезпечний момент перед фінальним свистком, який зафіксував перший в історії ветеранського футболу “золотий дубль”.

Головний трофей – від заслужених майстрів

Кубок України та переможні медалі гравцям “Буковини” вручили заслужені майстри спорту Володимир Трошкін та Андрій Біба. А ще організатори змагань відзначили спеціальними призами голкіперів обох команд – Павла Сиротіна та Валентина Єлінскаса, а також по троє кращих за амплуа: у “Буковині” – Юрій Шелепницький, Дмитро Білоус, Валерій Королянчук, у “Шахтаря” – Ігор Шубін, Сергій Погодін та Анатолій Скирчук.

Капітан і найрезультативніший форвард “Буковини” Валерій Королянчук зазначив, що молоді душею ветерани присвячують перемогу всім землякам, які за них вболівали, а також пам’яті колишнього партнера по команді Михайла Добрянського, який так і не дочекався омріяного трофею… А Юрій Шелепницький порівняв переможні емоції зі щасливими миттєвостями тріумфу з “Чорноморцем” у першому Кубку незалежної України.

Починаючи з наступних номерів, “МБ” ближче знайомитиме читачів з героями ветеранського сезону.

Георгій МАЗУРАШУ, “МБ“,
член Спілки журналістів України,
начальник відділу з питань фізичної культури та спорту
Чернівецької ОДА

***

Ветерани «Буковини» не вміють програвати

Уперше і чемпіонат, і Кубок України серед ветеранів виграла одна команда – чернівецька “Буковина”. Після “золотого” фінішу в чемпіонаті наші земляки з третьої спроби тріумфували і у кубковому фіналі, завдавши поразки у манежі ФК “Динамо” (Київ) зірковим ветеранам донецького “Шахтаря” – 2:1.

У черзі за… матами

Приємного відтінку поїздка буковинських ветеранів на фінал почала набувати ще на рідному чернівецькому вокзалі, куди провести славних земляків до столиці несподівано завітав заступник голови облдержадміністрації Михайло Сеничак. Та ще й не з порожніми руками: ветеранам-чемпіонам вручили екіпірувальні костюми з написом “Буковина”.

У поїзді футболісти-ветерани змушені були розділитися на міні-компанії за інтересами (їхали в купейному). Хтось ставав у чергу за “матами” від найсильнішого в команді шахіста Володимира Борисевича, хтось “бавився” картами, дехто не проти був і “пивка для ривка” прийняти, але при зустрічі із суворим поглядом представника команди Сергія Задорожняка всі думки миттєво поверталися до футбольної площини.

Шинкаренко – на фарт

На столичному вокзалі ветеранська “Буковина” випадково (а може й ні) “пересіклася” з жіночою збірною України з гандболу, яка прямувала на потяг до Санкт-Петербурга, де гостює чемпіонат світу. Якщо врахувати, що саме після появи минулого року у цій збірній чарівної хотинчанки Тетяни Шинкаренко український гандбол відсвяткував найбільший у своїй історії “бронзовий” успіх на Олімпіаді в Афінах, нашу титуловану землячку цілком можна асоціювати і з фартовістю, яка цього разу “доторкнулася” до футболістів – у вигляді фото на пам’ять та взаємних побажань успіху.

“Дзеркальний” реванш

Торік у фінальному матчі проти того ж “Шахтаря” буковинці першими забили, але на останніх хвилинах програли. Тепер все було навпаки. Рахунок на 7-й хвилині ударом з середньої відстані відкрив Анатолій Скирчук. На 54-й хвилині з подачі Дмитра Білоуса віце-президент ФК “Буковина” Валерій Королянчук головою “розстріляв” ворота Валентина Єлінскаса. А на 70-й хвилині зі штрафного, заробленого Володимиром Борисевичем за метр до лінії карного майданчика, Віктор Мглинець, немов рукою, перекинув м’яча у нижню “дев’ятку”.

Після “бою”

Головний трофей та нагороди гравцям “Буковини” вручили заслужені майстри спорту Володимир Трошкін та Андрій Біба. Індивідуальні призи дісталися також Павлу Сиротіну, Юрію Шелепницькому, Дмитру Білоусу та Валерію Королянчуку.

Дмитро БІЛОУС:

– Бійцівські якості виявила вся команда. Без цього неможливо досягти успіху. Ми завжди прагнемо до перемоги. І намагатимемося здобути її і навесні – у матчі за Суперкубок.

Віктор Мглинець:

– Чому зіграли краще, ніж у минулорічному фіналі? Буду “скромним” – тоді просто я не грав (сміється, – авт.). А мій гол… Подібні м’ячі я забивав і раніше, тож це, можна сказати, зроблено на досвіді минулих років.

Валерій Королянчук:

– Ми просто не вміємо програвати! А цей успіх присвячуємо буковинським шанувальникам футболу, які вболівали за нас.

Юрій Шелепницький:

– Ці емоції мало чим відрізняються від тих, які я відчував, коли ми виграли Кубок України з “Чорноморцем”. Хіба що глядачів тепер було менше. Гадаю, якби фінал відбувся у Чернівцях чи Донецьку, вболівальників було б набагато більше, що підсилило б і емоції.

Сергій ЗАДОРОЖНЯК:

– Можливо, це звучить дивно, але чи не вирішальними на шляху до “золотого дублю” стали поразки в Кременчуку та Коломиї. Вони ще більше нас згуртували і “завели”. Та й у фіналі, напевно, пропущений гол більше зіграв на нас, ніж на донеччан…

Переможний склад: Павло Сиротін, Юрій Шелепницький, Тарас Шелепницький (75, Олег Голобуцький), Олександр Сопін (32, Василь Горук), Ярослав Скрипник (65, Іван Гакман), Іван Фединяк, Юрій Сапожник (Савчук), Володимир Борисевич, Дмитро Білоус, Валерій Королянчук – к/к, Віктор Мглинець. Запасні: Віктор Гоголь, Олександр Дейнеченко, Ігор Грималюк, Микола Грінка, Ярослав Клецько, Іван Рихло, Віталій Куниця, Володимир Баб’юк, Валерій Чинуш, Олег Федюков. Граючий представник команди – Сергій Задорожняк.

Георгій МАЗУРАШУ, “МБ

***

«Буковина» – чемпіон!

З третьої спроби чернівецька “Буковина” таки виграла національні ветеранські змагання. Після двох “осічок” у фіналах ветеранського Кубка України буковинцям підкорився чемпіонський титул. У фіналі підопічні Сергія Задорожняка двічі переграли чи не найтитулованіший вітчизняний ветеранський колектив “Рішельє” (Одеса) – 2:0 в гостях і 1:0 вдома. Перемогу в поторному поєдинку буковинці присвятили столиці краю – Чернівцям, які того дня святкували свої іменини.

“Буковина” – “Рішельє” – 1:0 (0:0)

Гол: Валерій Королянчук (57).

“Буковина”: Павло Сиротін (Віктор Гоголь, 78), Олег Федюков (Ігор Грималюк, 77), Юрій Шелепницький, Тарас Шелепницький (Олександр Дейниченко, 85), Юрій Сапожник, Валерій Королянчук – к., Дмитро Білоус (Олег Голобуцький, 84), Віктор Мглинець, Олександр Сопін (Ярослав Скрипник, 80), Іван Рихло (Володимир Борисевич, 41), Іван Фединяк (Ярослав Клецько, 78). Тренер – Сергій Задорожняк.

“Рішельє”: Сергій Акопян – к. (Олександр Бодопрост, 69), Вадим Пошехонцев, Микола Хмарський, Андрій Телесненко, Сергій Гусєв (Геннадій Гілерман, 69), Геннадій Ільяшов (Степан Гагауз, 69), Олександр Никифоров, Олександр Бондаренко, Валерій Биков, Василь Мокан, Віталій Дзиговський. Запасні: Сергій Жарков, Петро Чілібі. Тренер – Петро Чілібі.

Судді: Євген Геренда (Калуш), Юрій Синишин (Івано-Франківськ), Кирило Сушко (Калуш).

“Якби молоді гравці головної команди краю брали приклад з ветеранського складу, “Буковина” давно була б у першій лізі!”, – з такими словами, які вболівальники зустріли оваціями, чернівецький міський голова Микола Федорук вручив головний трофей ветеранського чемпіонату України капітанові “Буковини” Валерію Королянчуку.

Після переконливих 2:0 в гостях (на 8-й хвилині забив Валерій Королянчук і на 55-й – Віктор Мглинець) мало хто сумнівався, що наступним ветеранським чемпіоном України стане “Буковина”. Проте господарі поля аж ніяк не могли дозволити собі грати на утримання отриманої в Одесі переваги. Тим більше, у День міста, коли тисячі чернівчан у піднесеному настрої чекали на переможне підтвердження майже здобутого вже чемпіонського титулу. Та й без святкового приводу представники зіркового складу “Буковини”, які свого часу “засвітилися” на провідних позиціях у І союзній лізі, інакше, як на перемогу, грати просто не вміють.

Не виграти господарі поля того дня не могли й через деякі прикмети успіху. Як вже писав “МБ”, у півфіналі чернівчанам почало “фартити” тоді, коли на стадіоні з’явився чемпіон Європи з бігу на 1500 м Іван Гешко. Цього разу після того, як диктор оголосив, що “Український Іван Грозний” вручатиме призи від міського осередку партії Народний союз “Наша Україна” кращим гравцям у складі обох команд, біля воріт одеситів пішли по-справжньому небезпечні моменти. Зокрема, на 52-й хвилині оборонці дивом заблокували потужний удар граючого президента ветеранської “Буковини” Юрія Сапожника з розвороту з ділянки 11-метрової позначки. За три хвилини той же Сапожник філігранно “обкрутив” захисників і виклав чудовий пас Олександрові Сопіну, який при контакті з оборонцем впав “на пенальті”. Але такі досвідчені арбітри, як Євген Геренда, подібні пенальті не дають. А щойно на стадіоні оголосили про присутність на матчі ще однієї фартової для місцевого футболу особи – мера Чернівців Миколи Федорука, буковинцям вдалося відкрити рахунок. Дмитро Білоус фланговим навісом знайшов у центрі карного майданчика Валерія Королянчука, який ефектно пробив головою у правий нижній кут – Сергій Акопян не зміг зафіксувати м’яча в руках, і той знущально закотився за лінію… Через чотири хвилини Володимир Борисевич вже з правого флангу атаки навісив на Королянчука, який продовжив зеркальне відображення попередньої результативної атаки, але “дубль 2” не відбувся – Акопян м’яча вже не випустив. На 65-й хвилині чудову нагоду зрівняти рахунок втратив Віталій Дзиговський, а точніше – реалізувати вихід сам на сам йому не дав Павло Сиротін, який блискуче зреагував на потужний удар з близької відстані. За хвилину неймовірним подарунком від колишніх партнерів по “Чорноморцю” не зміг скористатися капітан “Буковини” Валерій Королянчук, якого помилка Андрія Телесненка залишила віч-на-віч із Сергієм Акопяном: нападаючий цілив у дальній кут, але не влучив. На 70-й хвилині з “вбивчої” позиції, на яку його вивів Дмитро Білоус, одеського захисника “розстріляв” Юрій Сапожник. Утім, цими нереалізованими моментами буковинці під завісу зустрічі не дуже переймалися, адже всім було зрозуміло – за декілька хвилин вони офіційно стануть найсильнішим ветеранським колективом України.

Призи кращим гравцям від титулованого представника “королеви спорту” Івана Гешка дісталися “моторному” Дмитрові Білоусу та Олександру Бондаренкові. Від Всеукраїнської асоціації ветеранів футболу аналогічні призи Дмитро Городецький вручив першому капітанові збірної незалежної України Юрію Шелепницькому (“Буковина”), Геннадію Ільяшову та Василю Мокану (“Рішельє”). Церемонію нагородження продовжили чернівецький міський голова Микола Федорук та заступник голови чернівецької обласної державної адміністрації Борис Баглей.

Щасливий капітан ветеранської “Буковини” Валерій Королянчук у післяматчевому флеш-інтерв’ю зізнався:

– Ми дуже хотіли сьогодні зробити чернівчанам святковий подарунок до Дня міста і щасливі, що нам це вдалося! Наша команда двічі доходила до фіналу ветеранського Кубка України, і двічі футбольна фортуна останньої миті відверталася від нас. Як кажуть, Бог любить Трійцю, тож цього разу ми мусили досягти омріяної мети.

– Ви, як і Шелепницький та Мглинець, свого часу захищали кольори “Чорноморця”, тож серед суперників було чимало колишніх партнерів по команді…

– Колишні партнери ми – поза футбольним полем, а на полі – затяті суперники (сміється – авт.). Сьогодні ми довели, що ветерани “Буковини” – сильніші за ветеранів “Чорноморця”!

Георгій МАЗУРАШУ, “МБ“,
член Спілки журналістів України,
начальник відділу з питань фізичної культури та спорту
Чернівецької ОДА

***
 

1 Comment
  1. Вітька says

    Бажаємо удачі, оптимізму, успіхів, підкорення нових вершин, реалізації найзаповітніших мрій

Leave A Reply

Your email address will not be published.