Про герцаївський футбол, підсумки 2017 і зв’язок з шоу-бізнесом (відео, фото)

0

У найменшому в Україні райцентрі Герца, розташованому неподалік від кордону з Румунією, 26 листопада підбили підсумки футбольного сезону-2017 в найменшому районі Чернівецької області.

Урочистість відбулась у Будинку культури і була організована, звісно, Герцаївською районною федерацією футболу на чолі з Костянтином Кришмару. Десант почесних гостей був дуже поважним – зокрема, перший радник президента ФФУ, голова обласної федерації футболу Василь Орлецький, його заступник, екс-гравець «Буковини» та інших команд майстрів Сергій Задорожняк, голова районної ради Віктор Михайлович Чукля, перший заступник голови районної державної адміністрації Тетяна Миколаївна Глібочану, «головний спортсмен» району Міну Мінович Павалакі, куратор Герцаївського району в обласній федерації Олександр Плахов…

Командними та індивідуальними призами були відзначені переможці та призери чемпіонату району серед дорослих та юнаків. У дорослій номінації призову трійку утворили: 1. ФК «Годинівка». 2. «Стяуа» (Великосілля). 3. «Велика Буда». Серед юнацьких команд кращими стали: 1. ФК «Годинівка». 2. «Велика Буда». 3. «Зоря» (Остриця).

Окремо були відзначені кращі за номінаціями. Цікаво, що кращим голкіпером сезону-2017 названий двоюрідний брат зірки КВНу і комедійних проектів Студії «Квартал 95» Ірини Сопонару – працівник радіо «Буковина» Юрій Сопонару, який захищає ворота ФК «Велика Буда».

До початку нагородження чемпіонів і призерів чемпіонату високі нагороди та почесні грамоти від національної, обласної та місцевої федерацій отримали і футбольні фахівці та партнери, які зробили вагомий внесок у розвиток «гри мільйонів» у Герцаївському районі.


І представники місцевої влади, і керівник  обласної федерації привітали кращі команди району, побажали подальших успіхів, у т.ч. і на вищому рівні, а також відзначили хорошу роботу Костянтина Кришмару на посаді керманича районної федерації футболу. До слова, Костянтин Іванович сам свого часу непогано грав у футбол, під час навчання у Кіцмані виступав у складі місцевої команди поруч із знаними майстрами шкіряного м’яча. А «керував процесом» тоді знаний фахівець Василь Васильович Капацин. Як зазначив коротко Василь Орлецький, Костянтин Кришмару «на своєму місці» у федерації.

До речі, і перший заступник голови РДА Тетяна Глібочану не приховує, що тісно пов’язана футболом – сімейно:) Зокрема, її чоловік Василь Глібочану свого часу відзначався надійною грою на позиції голкіпера, і також грав разом із відомими буковинськими футболістами.

Вже за лаштунками офіціозу керівники федерації та керівники району поспілкувались на тему перспектив, нарешті, облаштувати у районі бодай один сучасний майданчик з штучним покриттям. Василь Орлецький зауважив, що один це мало, і націлив себе та інших присутніх на три майданчика. Ось такі інфраструктурні перспективи «намалювались» в контексті підбиття підсумків чемпіонату Герцаївського району з футболу 2017.

Георгій МАЗУРАШУ, SportBuk.com,
директор облцентру «Спорт для всіх»

ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТО (для перегляду натиснути на фото):

Герої футбольного сезону-2017 (Герца)

***

***

На Герцаївщині відбулось футбольне свято, де грала і «Стяуа» (фото)

***

І трішки з історії райцентру:

Місто Герца (Статус міста з 1864 року)

Ге́рца — місто на Буковині, районний центр Герцаївського району Чернівецької області.

Місто Герца розташоване у південно-східній частині Чернівецької області. На південному сході від міста проходить кордон країни з Румунією. До КПП державного кордона-Дяківці-5 км. Межує на півночі із с. Молниця, на сході — с. Лунка, на півдні — с. Могилівка, на заході — с. Тернавка, на заході-півночі — с. Хряцька та с. Цвяхівка. Відстань від міста Герци до Обласного центру міста Чернівці — 26 км., до залізничної станції Новоселиця — 8 км.

Географічно місто Герца знаходиться у Передкарпатті, в долині річки Прут з середніми висотами 200-300 м. н.р.м. Поверхня — підвищена лісова рівнина, розчленована долинами річок. Поблизу річки тече річка Герцушка.

На території міста Герца розташовані Герцаївська міська рада, районна рада Герцаївського району та районна державна адміністрація з їх підрозділи, Герцаївська районна лікарня, АТС вузла зв’язку і поштове відділення. Згідно реєстру перепису населення, на 01.06.1938 р. у м. Герца проживало 6 598 осіб. На 12.01.1989 р. – 2360 осіб, на 01.12.2013 р. –  2120 осіб.

Причини зменшена населення: Велика Вітчизняна Війна; потік біженців під час та після війни, розстріли, депортації; знищення району, як адміністративної територіальної одиниці у 1962 року та економічний спад: сьогоднішній виїзд багатьох осіб на роботу за кордон.

Кількість релігійних громад на  01.01.2014 р.

Православна церква Московського Патріархату — 1

Протестантські релігійні організації — 3

Історія виникнення м. Герца

            Згідно дослідження відомого історика W. Kerbach з 1989 року, назва Герца у міфологічному значені можна віднести до слова «Херц», що у перекладі від давньоєврейського означає «Рідна мати» або «Земля – годувальниця». У середньовіччі навколо Герци буяли багатовікові ліси, від яких нині залишилось лише назва Герцаївські нетри, або проліси (непрохідні ліси). Находившись у низькій долині, ця місцевість була насправді райським куточком. М’який клімат сприяв розвитку населеного пункту, який знаходився на перехресті торгових доріг від Дорохоя (нині Румунія) до Новоселиці, або з Дарабаня (нині Румунія) до Чернівців.

            З правдивих джерел відомо, що в Герцах основне населення були євреї, котрі займалися торгівлею та різними ремеслами. Цю думку підтримує і відомий нашому району земляк з Великосілля Герцаївського району, який проживає нині у м. Бухаресті (Румунія) – дослідник, професор, доктор-наук, доцент – Іон Герман.

            Про те, що Герца прадавнє поселення свідчить і матеріально – археологічні знахідки знайдені на Південно-Східній узгір’ї від Герци під назвою «Четецуя» де на площі 226 м в довженну та 122 м в ширину знайдені різні речі періоду палеолита та недолита які відносяться, ще до ІІІ ст.. д. н.е.. Тут знайдені і речі І ст. д. н. е., а  також кераміку періоду Кукутенсько – Трипільської культури і кераміку ІІ-XІ ст.. н. е.. Залишки кераміки були знайдені і на городах по вулиці Зеленій, що знаходиться на березі річки Герцушка (м.Герца).

            Наукові дослідження велися у різні часи і на інших узгір’ях навколо Герци. Археологи К.К. Журеску та К. Діну у 1971 році дійшли висновку, що в цій зоні на Півночі Молдови існувало поселення засноване на тотожних спільних елементах матеріальної культури ще до формування Румунської держави. Історик І. Мурарул в праці «Герцаївський край – місце життєдіяльності і надії», базуючись на відкриттях Ясських дослідників і археологічних розкопках, які проводились на місці «Четецуя» і навколо Герци, прийшов до висновку і уточнює, що ще раніше X ст.. н.е. навколо Герци розвивалося і існувало князівство воєводи «Четецуя» від «Низини  Герци» відносяться до групи дакських фортець і тут на півночі Молдавії була велика територія етносу румунів. Це означає, як у ранньому середньовіччі так і пізніше серед населення Герци найбільша маса людей були торговцями (євреї), а у ближніх поселеннях торговців (євреїв) не було. Корінними мешканцями цих земель були нащадки дако-римського походження, або кажучи сучасною мовою, пра-пра – прадіди нинішніх Румунів.

            Сприятливі умови: кліматичні, географічні, торгівельні та інші, ще у ранньому середньовіччі сприяли формуванню Герци як комерційного центру краю. Тут торгували здебільшого хлібом, худобою та іншими найнеобхіднішими речами. Існували і позичальники, які позичали гроші торговцям під проценти, або приймали їх на зберігання. Є докази, що через Герци продовжувався торгівельний шлях до Польщі, до північно-східних російських князівств, до центральної Європи, у бік Чорного Моря, Кавказу, Дунаю, Балкан або Стамбула. Поштовхом розвитку Герци, як торгівельного центру була Велика кількість торговців, які мешкали тут на Півночі Молдови. Офіційно в документах значиться, що в 1437 році місцевість була придбана, як приватна власність паном Херц. В інших документах Герца була другим торгівельним центром після міста Дорохой, що стосується давності Молдавії. Олександру чел Бун (1408-1432) відзначив міста Дорохой, Чернівці і Бакеу, як міста з особливими правами та привілегіями. В періоді правління воєводи Штефана чел Маре, Молдовою (1457-1504) Герца відзначається як важлива місцевість на півночі Молдови з точки зору економіки. Майже до кінця XVIII ст. Герца була феодально-залежним містом і лише у 1732 р. переходить до розряду торгового містечка. У 1775–1777 роках Герца була окупована австро-угорськими військами, але з 1777 р. знову переходить у володіння Румунії. У цьому ж році місто набуло статусу крайового центру Чернівецького краю, що стало поштовхом для розвитку, заселення та благоустрою міста.

            Поселення торгівців на постійне проживання ухвалено Хрисовим 1672 році. Вже в 1790 року Герци мав статус краю, що багато важить в політично – економічному значені того часу. Під час адміністративної реформи, яку проводив Костянтин Воде Маврокордат у XVIII ст. Герци перетворюється із дрібного торгівельного центру у резиденцію краю з певними органами місцевого уряду. Тому не дивно, що 1797 року в Герци починається будівництво із цегли та каменю нової церкви, більш широкої та просторої ніж попередня — церква з храмом Святого Георгія Победоносця, пізніше цю церков перейменували Спиридонівську з храмом святого чудотворця Спиридона. Про значення Герцаївського краю говорить і використання дільничної печатки ще з 1824 року. У 1828 році на печатці зображені терези над якими висіли дві гілочки зв’язані стрічкою. Надпис кирилицею повідомляв: «Печатка Герцаївського краю». Це говорить про те, що у той час при канцелярії використовували кирилицю, а Герца мала статус дільниці – значне адміністративно-територіальне відділення. Латинь стали використовувати з 1830 року. З самого початку існування поштового зв’язку (1862 року) в Молдавії в часи Олександра Іоан Кузе, Герца мало своє поштове відділення. У 1830 році в Молдавії проводиться адміністративно реформа і 1834 року резиденція краю перенесена в м. Дорохой. Герца вже має нижній статус, що зараз означає районний центр Дорохоївського повіту.

До окупації Буковини австрійцями (1774 р.) Герца економічно процвітала, але після 1775 року, коли офіційно встановили кордони між Румунією і Австрійською імперією Герца втрачає значення дільничного краю. Австрія принесла в Герци та  всю Буковину повний економічний і культурний занепад. Таким чином, цілих 110 років простежується повний занепад краю. Народжуваність в Герцах та у навколишніх селах зростає після 1885 року. Наприклад, згідно перепису населення в Герцаївському краї 1885 році були зареєстровані 3 632 сімей, 1891 р. їх стало 4 166. За даний період кількість населення зросла на 534 сімей.

            Згідно дослідженням історика Д. Жнуржнувяну населення Герцаївського краю з 1891 по 1940 роки щорічно зростало на 2%. На 1 червня 1938 року населення м. Герца складало 6 598 осіб. Нині на 1 грудня 2013 року 2 120 осіб.

29 червня 1940 року для Герцаївського краю, як стало відомо пізніше, було трагічним. За вимогою Радянського правління від 26.06.1940 року, Румунія повинна була залишати включно усі господарські та економічні речі, а також увесь транспорт на території Бессарабії та у північній Буковині. Не виконання цієї вимоги загрожувало війною. Румунія виконала цю вимогу. Так як це не стосувалось Герци, 29.06.1940 року дві делегації європейської спільноти під керівництвом ветеринарного лікаря Максом Вейманом і торговцем сучасної тканини Карлом Помирляну виїхали: одна до Новоселиці, а інша до Чернівців із червоним прапорами і з письмовим проханнями звільнити герцаївських євреїв від румунської влади. У другій половині дня 29 червня 1940 року, переходячи демократичну лінію в районі с. Маморниця – Цурень, три радянських танка вирушили в Герци. На північній частині Герци танки були зупинені військовим дозором капітана Іоана Бороша у складі 4-х осіб. Танкісти зупинили машину, вислухали доводи дозора про те, що вони незаконно переїхали на територію Румунії, потім, закривши люк танка, стали розстрілювати дозор з кулемета. Це була перша зустріч радянських бійців із румунськими. На сході м. Герца установили Державний кордон СССР з Румунією, який майже щоночі пересувався радянськими прикордонниками у бік Румунії на 50-100 м.

            В перші дні війни місто було майже повністю зруйноване.

В 1940-1941 роках радянська адміністрація вперше почала висиляти громадян не тільки румунської, а ї єврейської національностей із Герци.

            Наступна трагедія відбувалася влітку 1941 року. Після початку Великої Вітчизняної війни, вкінці червня 1941 року 102 особи єврейської національності були розстріляні німецько-румунською військовою адміністрацією за нібито підтримку радянської влади. Аналогічно трапилось із радянськими активістами в селах Герцаївського краю.  29 березня 1944 року Герци були звільнені радянськими військами.

На жаль, визволення не принесло щастя, а навпаки нещастя в румунських родинах. Всі особи, які раніше належали до будь-яких буржуазних партій або румунській адміністрації арештовували і депортували в Сибір, Казахстан або на Північ СССР. Туди ж висилялись цілі родини із складу яких люди намагалися втекти в Румунію. Інші за доносом місцевих активістів знищувались в недружелюбності до Радянської влади. У серпні – вересні 1945 року всіх демобілізованих солдатів з румунської армії, повернувшись на батьківщину відправили на відновлювальні роботи до Беломор Канала. Звіти повернулися одиниці, мало хто вижив у тих умовах. Наступна хвиля обов’язкова відправка 15-16 річної молоді. Хлопців і дівчат з ремісницьких училищ відправляли на відновлювальні роботи та будівництво  різних комплексах у Донбасі, Кривому Розі або на Кавказі. Скрізь умови проживання були жахливими. Виживали лише найміцніші.

            Радянське звільнення із рабства капіталізму виявилося для румунів Герци і краю справжньою трагедією. Наступна трагедія очікувалась у вигляді колективізації сільського господарства, тобто формування колгоспно-радгоспної системи у краю 1945-1948 роках. Хто не підкорювався і не підтримував колективізацію депортувалися до Сибіру. Умови праці були важкими, отримували мізерну плату, а вимоги були великими. Якщо не виконували по-максимальному працівників лякали розправою, були навіть випадки розстрілу. Тільки в ІІ половині 50-х років економічне життя стало налагоджуватися. В Герци організували бурякорадгосп, який проіснував аж до кінця 70-х років минулого століття.

            З інших економічних одиниць діяли: машино – транспортна станція, яку перевели у ремонтну технічну станцію, завод контора, будівельна контора, цегляний завод, масло-молочний завод, млин, дорожній відділ та поштове відділення зв’язку.

            м. Герца – теперішній час

З 1962 року Герца перестає бути районним центром і входить до складу Глибоцького району. В наступні 30 років місто не одержує належного соціально-економічного розвитку. З грудня 1991 р., відповідно до рішення Верховної Ради України № 1942, район відновлений із районним центром в м. Герца. У 1993 році включили у межі міста 56,5 га земель Тернавської сільради, 8,3 гектара земель Молницької сільради Герцаївського району та затвердити межі міста загальною площею 322,3 гектара.

Герцаївський район, як і його райцентр, місто ГЕРЦА (2,1 тис. мешканців) – є потенційними кандидатами на занесення до української книги рекордів Гіннеса. Сам район є найменшим в Україні за територією, а Герца – найменшим за населенням райцентром. До того ж, не варто забувати, що район і місто знаходяться у Чернівецькій області, що є найменшою за територією й населенням в Україні. А ще однією особливістю міста і району є його румуномовність: румунською розмовляють близько 97 відсотків населення. Тож перебуваючи у Герці ви будете відчувати себе справжнім іноземцем, приїхавши «за кордон до сусідньої держави».

Герца — чудове невеличке містечко із затишними вулицями і стародавніми будівлями, працьовитими і гарними людьми. Воно розташувалося на правому березі річки Прут за 8 км від залізничної станції Новоселиця. На півдні район межує з Румунією і тому не випадково, що 80% населення Герци — румуни.

Культурне життя міста надзвичайно багате і різноманітне, і напевно не залишить вас байдужими. Вам захочеться відвідати концерти народного аматорського оркестру “Герцаївський край”, якому вже 35 років, а його солісти М. В. Морару – та I . Г. Матвієвич стали лауреатами міжнародних та всеукраїнських фестивалів, і народного аматорського оркестру “Валя Прутулуй” (Долина Пруту).

У місті збереглося багато свідоцтв колишньої довоєнної розкоші, зокрема декілька віл та маєтків багатих мешканців кінця ХІХ – початку ХХ століть. Серед них найбільше виділяється будівля райдержадміністрації (видатна пам’ятка культури, будинок-музей художника Артура Верони) – одноповерхова, з масивною баштою, що схожа на оборонну, з чотирьохсхильним черепичним дахом.

В центрі міста знаходиться будинок, в якому народився Георгій Асакі – визначний румунський літературний діяч ХІХ ст.. Нині в будівлі розташована районна бібліотека яка носить його ім’я. У Герці працює літературний музей його імені, створений у 1968 р. у приміщенні ліцею.

 

В корпусі Центральної районної лікарні жив племінник Артура Верони – Паул Верона,  художник (27.03.1897 –  15.01.1966).

В панському домі, нині по вулиці Ломоносова, жив Микола Генрі Верона (1862 – 1938рр.) художник – мініатюрист, власник Герцаївського майна, старший брат Артура Верони та батько Паула Верони.

Також не можна залишити позаувагою споруду Герцаївської ЗОШ, якій 100 років та сучасний Будинок культури де у ХІХ ст.. була єврейська школа. Заслуговує уваги, як пам’ятка архітектури млин Кислингера який знаходиться на окраєні міста.

  Видатною пам’яткою архітектури є вілла колишнього можновладця, який вів  досить плідно свою діяльність в нашому місті. Ця вілла була в наші часи виконувала роль школи, адміністративної будівлі та художньої школи.
          Серед архітектурних пам’ятків міста до національного реєстру потрапила лише одна споруда  – Спиридонівська церква. Вона відноситься до пізнього типу культових споруд, що розповсюджені на території Буковини, де переважає румунське населення і, відповідно, румунська храмова архітектура. Зведена у 1807 році, представляє собою мурований трилисник з гранчастою апсидою. У товщу бічних ризалітів вписані конхи. Ще одна конха вписана у західну стіну нави. Прямокутна нава завершується восьмигранний купол барабану, типовий для румунських церков Буковини.

Грані барабану розписані малюнками на біблейську тематику. З заходу прибудовано невисоку квадратну в плані дзвіницю.

На сьогоднішній день діє поштове відділення, млин та дорожній відділ. Крім цього нині щодня працює ринок де можна придбати усе найнеобхідніше для проживання.

Видатні постаті міста

Герцаївщина славиться видатними людьми, які народилися і творили на цій прекрасній землі. Вони відомі не лише у рідному містечку, але й далеко за її межами. Кожна людина пишається здобутками цих людей, які є для нас взірцями.

  1. Георгій Асакі (01.03.1788-12.11.1869)

Народився в місті Герца у 1788 році, в родині священника Лазаря Асакєвича. Із політичних причин, разом з родиною, Г. Асакі змушений пересилитись до Львова де навчався в єзуїтському коледжі, а потім на філософському факультеті Лвівського університету. Продовжив навчання у Відні та Італії. Італійський вплив переважає, як в тематиці його творів, так і в використаної ним мові. Однак спостерігаються й сліди польського впливу, зокрема творів Міцкевича. Водночас “Польська хроніка” Йоахима Бєльського стає для Асакі невичерпним джерелом інформації про історичні події, в яких долі Польщі, України та Молдови пересіклись. Г.Асакі не спізниться використати цей матеріал у своїх історичних новелах.

  1. Паул Лезереску – народився в Герци 06.02.1926 року. Здобув університетські знання закінчив філологічний факультет. Науковий дослідник з діалектології, журналіст, автор чималих наукових робіт по діалектології в Олтенії, Мултенії, Доброже, Молдове. Публікував більше 30 праць та наукових рецензій за спеціальністю. У теперішній час живе в Бухаресті.
  2. Іоан Шонерну – народився в Герци 1897 року. Помер в Парижі 1999 року. Отримав середню загальну освіту в ліцеї – інтернат «Костаке Негруззі» та вищу освіту на факультеті права Яського університету. Захистив у Парижі титул права із працею «Індивідуальна воля». Займав багато важливих посадових місць: голова міжнародного Червоного Хреста, поважний голова культурної Асоціації «Герцаївський край» в Бухаресті, рахувався серед перших архітекторів представником румунів з Орденом королівства, а потім, в якості цього Ордена – посол Ордена в Бухаресті тощо. Перед смертю залишив заповіт, щоб коли буде можливість його порох перепоховали на батьківщині. На кладовище, біля церкви, в с. Могилівка поховані його батьки.
  3. Барбу Фундояну (Бенжамін Фундояну) (1898-1944) . Народився в Яссах. Але дитинство і юність провів у Герці. У вісім років були перші поетичні спроби, а становлення як творчої особистості відбулося у 16 років. Публікує твори у часописах «Viaţa nouă» («Нове життя»), „Însemnări literare” («Літературні замітки»), «Adevărul literar şi artistic» («Літературне та художні правда»). Закінчивши факультет правознавства Ясського університету, продовжує навчатися на факультеті філософії. Відомий як представник таких літературних жанрах – символізм, модернізм, реалізм. Всі його вірші видані одним тоном «Priveleşti». Пише свою відому символічну поему «Герца». Б. Фундояну своїми творами зробив творчий внесок в розвиток румунської літератури, його постать можна прирівнювати до Георгія Асакі, Василя Богрі, Георгія Сіона.
  4. Артур Верона (25.08.1868 -1946). Тривалий час проживав у м. Герца Відомий як живописець-пейзажист. Саме природа буковинського Краю надихала його до створення шедеврів, які демонструють його здібності і розкривають талант. Відчувши необхідність навчатися, іде до Мюнхена. Повертається, на батьківщину, створює шедевр «Codrul Herţei» («Прадавній ліс»), який на виставці в Парижі у 1897 р. був премістований. Відомий як автор творів „Peisaj cu troiţa”, „La iarba verde” («На зеленій траві»), „Fata cu ulciorul” («Дівчина з кухолем»), „Iarna la Herţa” «Зима в Герці», „Fete din Bucovina” «Дівчата з Буковини», які були продемонстровані на виставках Парижа, Мюнхена, Вени, Бухареста.
  5. Сільвія Гівіряк – Каба (27.12.1943). Народилася сучасна поетеса Герцаївського краю у с. Хряцька, Герцаївського району. Публікується в районній та обласній пресі, а також видає свої збірки поезій в Румунії. Автор таких збірок: «Aici la margine de ţară» («Тут, на краю землі», 1995), «Lacrimi în cuvinte » («Сльози в словах», 1999), «ultimul stejar din Codrii Herţei» («Останній дуб Герцаївського лісу», 2002), «La bunicuţa» («У бабусі», 2007), «în leagănul ciocârliilor» («У колисці жайворонка», 2007), «Agheasma sufletului» («Свята вода душі», 2009). Лауреат районної премії імені Георгія Асакі (2006р.) На збірку «Lacrimi în cuvinte» нагороджена премією Видавництва Макаріе (Бістріца, 1999р.). Нагороджена дипломом, ювілейними медалями.
  6. Козьма Дмитро Васильович (29.08.1970, Герца, Чернівці). Дмитро навчався у Герцаївської школи-інтернат з першого класу. Він навчався на відміно. Під час навчання посів І місця по хімії, біології та математики у районній та обласній олімпіади. Закінчив 10 класів відміно. Він навчався у Молдавії на факультет фізико-математичній. Нині доктор фізико-математичних наук і займає посаду декану фізико-математичного факультету м. Кишинів.
  7. Герас Марин Михайлович (14.08.1970, Герца, Чернівці). Марин навчався у Герцаївській школі-інтернат до 8 класу. Закінчив Герцаївську музичну школу на відміно. Займався на сопілці. Він навчався у Кишинівській Академії мистецтв «Гавріл Mузіческу». Mарин працював багато років як соліст у академічний Ансамблі популярних танців «Жок». Він брав участі з концертом у Румунії, Германії, Франції, Іспанії, Росії, Турції, Кінні. Він нагороджений орденом «Народний артист Молдови». У 2010 Марин Герас разом з національним Оркестром Росії «Микола Осипов» організував виступи у США, Франції та Польщі. Олександр, син співака, співає у оркестрі з батьком. Марин Герас працює вчителем у Музичної, Театральної Академії, де навчається його син. Він мріє організувати спільний сімейний квартет. Соліст музичного оркестру братів Адвахов, Марин Герас співпрацює з оркестром «Провінціали» з Румунії під керівництвом Євгенія Раду. Марин Герас готується брати участь у концертах Росії зі своїми творами для ная «Сірінке». Співпрацює з композиторами Борис Дубосарський, Георгій Мустя, Лівіу Штірбу. Він разом з Лівіу Штірбу зареєстрував п’єсу «З любов’ю у польотах».

        Праця: Акірі Христина

***

Вам також можуть сподобатися Ще від автора

Ваш коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован.