Чемпіон часів СРСР і рекордсмен вже України відзначає ювілей (відео)

0

Один з найяскравіших спортивних зірочок Буковини стику радянської та незалежної епохи України Михайло Пужняк вже добрався до «золотого ювілею», хоча на вигляд важко його навіть у класичні для спорту ветерани визначити…

Михайла Пужняка, який мав славу супер фінішера, «відкрили» для легкої атлетики майже випадково. Навчаючись у Кіцманському радгосп-технікумі, простий хлопець з Веренчанки Заставнівського району почав трохи займатися велоспортом. І гадки не мав, що в ньому закладені задатки потенційного зіркового бігуна.

І ось «спортивного хлопця» заявили за район у легкій атлетиці на «колосівську» обласну Спартакіаду у Вижниці, де його й побачили вже фахівці з бігу. Як розповів SportBuk.com його перший тренер з легкої атлетики Іван Остапюк, у Вижниці Мішка Пужняк (як завжди його з любов’ю називали колеги-спортсмени) біг чи то 3000 м, чи то 5000 м і сюрпризно виграв у фаворита Марковського, «кинувши» йому на останніх 300 м добряче метрів. Тоді Іван Степанович «засватав» Мішку до легкоатлетичної секції і, як кажуть, далі «пішло-поїхало».

Юний бігун Михайло Пужняк дуже стрімко піднімав планку особистих рекордів. Як згадує Іван Остапюк, у своєму першому старті на стадіоні «Буковина» у квітні 1985 р. дистанцію 5000 м він пробіг десь за 14 хв. 55 сек., вигравши теж сюрпризно у іншого сильного і перспективного бігуна Івана Понича.

Певний час Михайло тренувався у Івана Остапюка та Георгія Істратія. Другий згодом став для нього основним тренером і, як кажуть, другим батьком. З Георгієм Петровичем Мішка пережив свої найяскравіші перемоги та медальні виступи.


Як згадує з приємністю Георгій Петрович Істратій, на той час Мішко своїм супер фінішем «наробив галасу» на весь Радянський Союз. Юніорський чемпіонат СРСР він вигравав і на 3000 м (в приміщенні), і на 5000 м. Встановив юніорський рекорд України в приміщені на 3000 м, який протримався і певний час вже в незалежній Україні.

Мав в активі Михайло Пужняк і ефектну перемогу у матчі СРСР – НДР, і інші успіхи, здобуті блискучим фінішним спуртом.

Проте досягти великих успіхів вже на міжнародній арені здібний буковинець не встиг. Брав участь в юніорських чемпіонатах Європи та світу (з кросу і на стадіоні). До слова, на чемпіонаті Європи «мусив би» стати призером, адже мав другий результат в сезоні в Європі з відривом від наступних стаєрів. Але напередодні фіналу «ідеологічний працівник» в збірній СРСР так «добре» пояснив Михайлу, що «друге місце – це його особиста справа, СРСР потрібна тільки золота медаль», що він вперше і, напевно, єдиний раз в кар’єрі перехвилювався і фінішував «аж» 12-м.

Крапку в кар’єрі поставила фактично хвороба Боткіна з певними ускладненнями. Після неї Михайло пробував повернутися у великий спорт, ніби набирав хороших фізичних кондицій, але декілька разів змушений був сходити з дистанції через нестерпні болі в печінці, тож потім вирішив «повісити шипівки на цвях»… Після хвороби встиг ще стати у складі збірної Чернівецької області переможцем в командному заліку чемпіонату України з марафону (в команді були Ігор Сурла, Станіслав Лазюта та Олег Бучок).

Далі були вже успіхи життєві. Михайло Іванович зайнявся приватним підприємництвом. Одружений (дружина – красуня Анжела). Має двох доньок, теж супер-красуньок. Молодша Діана відзначалась на різних конкурсах краси, є однією з «топових» моделей краю (в агентстві «ШоуТайм»).

У день ювілею, 17 листопада, Михайла Пужняка з цією «золотою» датою щиросердно вітають начальник управління молоді та спорту Чернівецької ОДА Богдан Іванович Вітовський (який працював у «Колосі» в зіркові часи нашого ювіляра), голова обласного відділення НОК України Іван Тарасович Гешко, голова обласної ф федерації легкої атлетики Валерій Миколайович Чинуш, голова Чернівецької міської федерації футболу і директор обласної ШВСМ Сергій Григорович Задорожняк (який товаришував з Михайлом в часи спортивної юності), перший тренер – Почесний працівник фізичної культури і спорту України Іван Степанович Остапюк, «основний» тренер Георгій Петрович Істратій (нині працює в облцентрі «Спорт для всіх») та інші друзі і колеги по спорту.

До цих вітань, з найкращими побажаннями здоров’я, довголіття, щастя і всіх життєвих гараздів, із задоволенням приєднується і автор цих рядків, –
Георгій МАЗУРАШУ, SportBuk.com,
директор облценру «Спорт для всіх»

 
***

***
Біографічні дані

ПУЖНЯК
Михайло Іванович

Неодноразовий чемпіон СРСР серед юніорів з бігу на середні дистанції.

Народився 17 січня 1968 року в селі Веренчанка Застанівського району Чернівецької області. Закінчив місцеву середню школу, Кіцманський радгосп-технікум та Київський торговельно-економічний інститут.

Серйозно спортом почав займатися пізно – у 17 років. Перший тренер – Іван Остап’юк. Основний тренер – Григорій Істратій. Працював також під керівництвом заслуженого тренера України Дениса Тищука. Уже через рік став переможцем юніорської першості України, а ще через рік виграв юніорську першість СРСР з бігу на 3000 м у закритому приміщенні.

Протягом другого сезону в юніорах перемагав практично на всіх змаганнях, в яких брав участь. Виграв і літній юніорський чемпіонат СРСР серед юніорів на дистанції 5000 м, матчову зустріч СРСР – НДР, встановив юніорський рекорд України у приміщенні на дистанції 3000 м, який протримався дуже довго. Фахівці вбачали у ньому серйозного конкурента для африканських бігунів, які, як відомо, тривалий час домінують на середніх та довгих дистанціях. Відзначався особливими бійцівськими якостями, вмінням віддати всі сили боротьбі та психологічною стійкістю. Проте радянська спортивна “машина” змусила і його одного разу перехвилюватися, причому у найважливіших змаганнях в кар’єрі – на юніорському чемпіонаті Європи. Напередодні Михайло мав другий результат сезона в Європі з великим відривом від третього місця. Наставники збірної України перед стартом повторювали йому: “Срібна нагорода – це твоя особиста справа. Нас цікавить лише золота медаль”. Другого дня український фаворит фінішував… 12-м. До слова, 13-м фінішував інший український стаєр Віктор Карпенко (певно, і під впливом виступу лідера збірної…

У молодіжному віці вигравав першість України на дистанціях 1500 та 5000 м. Але стрімку кар’єру перервала хвороба Боткіна, після якої він так і не зміг повернутися на колишній рівень.

З 2003 року – приватний підприємець. Одружений. Виховує двох доньок.

Історія Буковинського спорту в особах (SportBuk.com, Георгій Мазурашу)

***

***

***

Вам також можуть сподобатися Ще від автора

Ваш коментар

Ваш электронный адрес не будет опубликован.