Перший Білоцерківський марафон 1987 р., який був і Кубком СРСР, отримав скандальне продовження, яке зачепило і історію буковинського спорту.
Річ у тім, що п’ятим там фінішував чернівчанин Сергій Яненко з результатом 2:11.04, що значно вище нормативу майстра спорту міжнародного класу. Але у високих московських кабінетах вирішили білоцерківські результати не зарахувати.
Про ті “буремні події” згадує переможець І Білоцерківського марафону 1987 р. Ігор Браславський.
Того року він був другим на чемпіонаті СРСР у марафоні і мав виступити на чемпіонаті світу в Італії (Рим). Але перед виїздом у Москві чомусь вирішили відправити на чемпіонат лише двох марафонців, а Браславського залишили вдома. Відповідно, будучи у чудовій формі, він відправився до Білої Церкви на Кубок СРСР. І виграв змагання з результатом 2:10.04, що було новим рекордом СРСР. Того ж дня в Римі бігли марафон на чемпіонаті світу, і там переможець подолав дистанцію за 2:12 “з хвостиком”. Кращий радянський марафонець був там 6-м. Дехто, не розбираючись у тонкошах і “нюансах” марафонської дистанції, кричав про те, що Браславський, мовляв, мав би виграти чемпіонат світу. Хоча сам Ігор зазначає, що такі порівняння некоректні.
Тим не менше, місця Кубку СРСР 1987 р. зарахували, а результати ні… Український же спорткомітет ті результати зарахував. Таким чином, певний час, до розвалу СРСР, рекорд України у марафоні був вищим, ніж рекорд СРСР.
Тоді ще взялись було переміряти ту трасу, і, як згадує теперішній старший тренер з витривалості збірної України Сергій Романчук (та один з двох “хрещених батьків” відродженого Білоцерківського марафону), міряли рулеткою і наміряли так, що траса виявилась навіть трохи довшою за 42 км 195 м…:)
Але в СРСР той результат таки залишився неофіційним, а в Україні – зарахованим (як і результат Сергія Яненка, який, до слова, потім ще раз показав час вище нормативу МСМК, виграв Кубок СРСР в Ужгороді, марафон в Лонг-Бічі (США), а у 1997 р. виграв і чемпіонат світу з бігу на 100 км з рекордом України – 6:25.25).
До речі, перший переможець Білоцерківського марафону Ігор Браславський має досить цікаву біографію. Народився 19.08.1959 р. в Кременчуку. Закінчив Дніпопетровський інфіз. Жив там після навчання пів року, потім по пів року в Кіровограді, Світловодську, Запоріжжі. Потім по 2 роки у Кишиневі та Бельцях (де отримав квартиру 1-кімнатну). А вже потім переїхав в Одесу, де і осів, як кажуть, отримавши після успіху на чемпіонаті СРСР квартиру.
Ось деякі знакові успіхи з його біографії:
1986 р. Ігри доброї волі у Москві – 2 місце (це був і чемпіонат СРСР).
1987 рік – 2 місце на чемпіонаті СРСР в Могилеві (Білорусь), 1 місце на Кубку СРСР у Білій Церкві.
1992 р. Чикагський марафон – 2 місце.
1993 р. Йокогама, півмарафон – 2 місце.
1994 р. Стамбул – 2 місце.
1996 р. Люксембург – 1 місце.
У 38 років пробіг в Ізраїлі (Тверія) останній в кар’єрі марафон , за 2:18 “з хвостиком” (вище нормативу майстра спорту).
Після закінчення кар’єри – викладач фізвиховання (Одеський національний морський університет).
Трохи займався тренерською діяльністю. Його вихованка Марія Трохимчук з результатом ~2:40 посіла 2 м на марафоні у Вроцлаві (2003 р.).
Ініціював пробіг пам’яті Надії Олізаренко, який запланований на 31 березня 2018 р. (дистанція 15 км.).
Одружений. 2 сина, онук і онучка.
Інші почесні гості Білоцерківського марафону 2017 р.:
Любов Клочко (26.09.1959 р. н.), дворазова переможниця Лос-Анджелівського марафону, першого Білоцерківського марафону 1987 р. (Кубок СРСР). Особистий рекорд: 2:25.25 (1987 р.), визнаний в СРСР – 2:28.47 (1988 р.).
Робота: Запорізький національний університет.
1987. Білоцерківський марафон, Кубок СРСР – 1 м, 2:25.25
1989. Tokyo Marathon 1st 2:31:33
1990. European Championships (Split, Yugoslavia) — DNF
1993. Los Angeles Marathon 1s 2:39:48
1994. European Championships (Helsinki, Finland) — DNF
1996. Los Angeles Marathon 1st 2:30:30
Olympic Games (Atlanta) — DNF
***
Тетяна Джабраілова (Половинська), 4 місце з марафонського бігу на Олімпіаді в Сеулі 1988, не бігла жодного разу у Білій Церкві, але друг марафона.
Особистий рекорд 2:27.05 (рекорд СРСР).
Георгій МАЗУРАШУ, SportBuk.com
***
***
***
***
